В село…

Іду в село і бачу, як тополі Мене вітають поглядом здаля. Як легко дихать уквітучім полі, Коли під сонцем ніжиться земля… Мене в селі завжди чекає мати, Там квітнуть мальви, білі спориші… І як цей край рiдний некохати, Коли він будить струни удуші? І я іду, зітхають легко груди, В лугах – трава пахуча, молода… Мабуть, повік передочима буде Село. Обід. Сільська йде череда… А я іду. Хвилююсяв тривозі, Мене стрічає яблуня в квіту. І рідна ненька в хустці, на порозі… Я пізнаю її усмішку золоту. І все навкруг міняється, ясніє, Співає, грає, ніжиться, росте… Бо лиш вона так пестити уміє, Як сонце пестить літо золоте. В хліві старім клепає батько косу, Той звук немов за обріі пливе. Моє дитинство золотаво-босе В душі моїй і в пам`яті живе… Стоїть матуся. На обличчі – сльози. З-під хустки – срібна диво-сивина… Мабуть, пекли непрохані морози, – Та тільки в чім тепер її вина?.. Не йду – лечу, щоб гаряче обняти, Почути шепіт знов її душі. Яке це щастя – батько є і мати! Навіть в дворі радіють спориші. Ідем у хату. Явір на порозі, І запах м`яти й пижми на вікні… Здається, довго я була в дорозі, Й стає чомусь так соромно мені… Сінешні двері, стоптані пороги, Біленькі й свіжі в хаті рушники… А серцезнову сповнене тривоги І ятрять душу спогадом думки. Моя матусю, рідна моя нене, Життя водою швидко так спливло… Колись же ти виходила по менеНе тільки до майдану, – за село! Чекали з батьком, з вечора чекали, Пекли в печі рум`яні пиріжки, Слова найкращі в подумках шукали, Й мої гортали трепетнокнижки… Тепер я знову з вами, уродині, Й так хорошеі радісно в душі, На рушнику – фіалки темно-сині, А удворі – біліють спориші…